Історія справи

Постанова ВАСУ від 09.04.2026 року у справі №320/7209/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 320/7209/22

касаційне провадження № К/990/11438/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року (головуючий суддя - Колеснікова І.С.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сорочко Є.О.; судді - Коротких А.Ю., Єгорова Н.М.)

у справі № 320/7209/22

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «МА «Бориспіль»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЦМУ ДПС по роботі з ВПП; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2022 року № 1523100040202 та від 31 січня 2022 року № 1533100040202.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 11 листопада 2024 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 лютого 2025 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ЦМУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Приватним підприємством «Гарант-Енерго», Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Констракшн», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗОНКАР». Також контролюючий орган вказує про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, в яких індивідуальний податковий номер постачальників вказано - 23516006584 (загальна сума податку на додану вартість у розмірі 10602,00 грн) та 400000000000 (загальна сума податку на додану вартість у розмірі 5957,00 грн).

Верховний Суд ухвалою від 12 травня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ЦМУ ДПС по роботі з ВПП.

16 травня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «МА «Бориспіль» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн у декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 17 грудня 2021 року № 1422/31-00-04-02-02/20572069.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні робіт на об`єкті «Реконструкція тепломережі «ДП МА «Бориспіль» і робіт на об`єкті «Реконструкція фільтраційної споруди для зливу нафтопродуктів на базовому складі паливо-мастильних матеріалів в ДП МА «Бориспіль» у Приватного підприємства «Гарант-Енерго», робіт на об`єкті «Реконструкція перону для повітряних суден термінального комплексу в ДП МА «Бориспіль» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Констракшн», послуг із технічного обслуговування, ремонту лабораторного обладнання в Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОНКАР», робіт (послуг) із ремонту та технічного обслуговування механізмів для утримання територій і покриттів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз», товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Діло-p» з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на негативну податкову інформацію щодо контрагентів платника, відсутність у них необхідних ресурсів (матеріальних, технічних, фінансових), достатніх для виконання оспорюваних робіт, розбіжності в поданих первинних документах. Окремо, ЦМУ ДПС по роботі з ВПП звертало увагу на ненадання позивачем документів на підтвердження того, що субпідрядники мають ліцензії (дозволи) на виконання робіт, а також досвід виконання розглядуваних специфічних робіт. Також відповідач наголошував на наявності кримінального провадження від 22 серпня 2018 року № 42018000000002058 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 31 січня 2022 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 1523100040202, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, в розмірі 5996065,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1499016,00 грн; № 1533100040202, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 87030,00 грн.

Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оспорювані господарські операції підтверджено відповідними первинними документами, а контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, і спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності, послуги та роботи отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість контрагентів позивача виконати спірні поставки з урахуванням їхніх фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати), а також наявності кваліфікованого персоналу в достатній кількості, враховуючи специфіку придбаних ДП «МА «Бориспіль» робіт та послуг.

При цьому не перевірено, якими силами та засобами виконувалися роботи та надавалися послуги, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання робіт/надання послуг тощо.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова